Не обов’язково мати психологічну освіту, щоб надавати першу психологічну
допомогу, але обов’язково треба знати, як це правильно робити, щоб не нашкодити й
бути ефективними.
Навчені працівники розуміють наслідки травми, пропонують стратегії для емоційної
стабілізації та відновлення, а також допомагають у задоволенні нагальних потреб
людини. Надання допомоги на робочому місці не замінює професійну допомогу
психолога, але мотивує людей своєчасно звертатися до фахівця.

Що означає принцип «не нашкодь» під час першої психологічної допомоги:
– Дотримуватися конфіденційності! Це основа будь-якої підтримки. В умовах
робочого середовища – це один із головних аспектів формування довіри та
сприятливої атмосфери в трудовому колективі.
– Бути поруч із людиною, але дотримуватися зручної для неї дистанції.
– Пропонувати допомогу, але не нав’язуватися.
– Слухати, а не розпитувати про те, що сталося.
– Проявляти емпатію замість осуду і стигми.
– Бути терплячими і зберігати спокій.
– Приймати всі емоції людини.

Визначення основних термінів принципу “не нашкодь”:
Ментальне (психічне) здоров’я– це стан добробуту, при якому людина може
реалізовувати свій потенціал, долати життєві стреси, продуктивно працювати та
робити внесок у життя своєї громади. Ментальне і фізичне здоров’я разом із
соціальним добробутом є важливими компонентами загального здоров’я людини.
Психологічне консультування або «психотерапія», або «розмовна терапія» — це
розмова про свої думки з фахівцем, щоб краще зрозуміти власне мислення та
поведінку заради вирішення певних психологічних проблем; щоб оцінити свій
власний емоційний стан для недопущення або зменшення ризиків появи психічного
розладу; щоб змінити свою поведінку задля покращення якості життя.
Перша психологічна допомога надається людині для її емоційної стабілізації та
підтримки, коли вона перебуває в гострому стресовому стані під час травматичної
події або після неї. У людини в цьому стані можуть з’являтися такі емоційні реакції:
агресія, паніка, страх, тривога, апатія, ступор, нервове тремтіння, рухове збудження,
істерика, плач.
Розумне пристосування– індивідуальне рішення для конкретної людини з певним
порушенням здоров’я на конкретному робочому місці із відповідним переліком
професійних обов’язків.
Стигма– це коли хтось сприймає вас у негативному сенсі через певну характеристику
чи ознаку (наприклад, стать, колір шкіри, культурне походження, інвалідність,
психічне захворювання, ВІЛ-статус, сексуальну орієнтацію, статус ВПО та інші ознаки). Коли хтось ставиться до вас негативно через вашу психічну хворобу та інші
ознаки, це є дискримінацією.

Які фрази, не варто говорити людині, яка потребує підтримки?
 «Мені теж важко, але ж я якось справляюся».
 «Ти не повинен (повинна) так думати. Не думай про це».
 «Це взагалі не проблема».
 «Все могло бути гірше».
 «З тобою щось не так».
 «Я б на твоєму місці…».
 «Все буде добре».
 «Я тебе розумію».
 «Заспокойся, не плач, візьми себе в руки».
 «Тобі пощастило, що ти вижив (вижила)… Головне, що залишилися живі…».
 «Нічого страшного – усе ще наживете…».
 «Чого ти впав (впала) на підлогу, ніяких вибухів не було».
Що говорити і як діяти, щоб підтримати й допомогти?
 Пропонуйте підтримку, не нав’язуючи її: «Чи хочеш ти поговорити про те, що
відбувається? Я можу вислухати. Якщо зараз невдалий час, просто знай, що я тут.
Коли будеш готовий (готова), я поряд».
 Слухайте активно. Використовуйте позитивне невербальне спілкування, зберігайте
відкрите положення тіла та демонструйте, що ви зацікавлені, підтримуючи зручний
зоровий контакт. Не поспішайте. Людина може потребувати сторонньої підтримки,
але бути не готова говорити. Можна запропонувати склянку води/чаю і сказати так:
«Ти не один (одна), я поряд. Ми можемо просто посидіти в тиші».
 Дозвольте людині проявляти будь-які емоції, не забороняйте їх такими фразами:
«Заспокойся. Не плач. Не бійся. Не думай так». Натомість покажіть людині, що ви
приймаєте її почуття: «Я бачу, що ти відчуваєш страх, паніку, провину….», «Те, що
ти відчуваєш – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію». Усвідомлення і
прийняття свого емоційного стану – це перший крок до покращення.
 Використовуйте позитивну підтримуючу мову, наприклад: «Я тут, із тобою. Ти не
один (одна)», «Мені знайоме те, що ти відчуваєш», «Дякую, що поділився
(поділилася), іноді важко це зробити», «Я вражений тим, як ти впорався (впоралася)
з….», «Мені дуже шкода, що тобі зараз так важко. Чи можу я щось зробити для
тебе?».
 Спрямовуйте увагу людини на активні дії, наприклад: «Чим я можу допомогти?»,
«Пропоную прогулятися й попити кави», «Я не знаю відповіді на твоє запитання, але
я можу бути поруч, вислухати й поділитися контактами фахівців…», «Я знаю, що в
таких ситуаціях можуть допомогти фізичні вправи або проста прогулянка…».
 Уникайте давати поради і ставити діагнози, натомість поділіться контактною
інформацією та/або спрямуйте людину до ресурсів, де вона зможе отримати допомогу
фахівця.

Головний спеціаліст Відділу профілактики та розслідування нещасних випадків
Управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління пенсійного
фонду України у Вінницькій області
Сергій Пашенько