Фото без опису

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України розглянула звернення щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України за час збереження місця роботи, посади і середнього заробітку згідно із статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та повідомляє.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105) визначено, що соціальне страхування здійснюється за принципом законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.

Згідно із статтею 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Також, в роз’ясненні, розміщеному 05.03.2022 на офіційному сайті Міністерства економіки України «Відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного часу», зазначено, що добровільну участь у добровольчих формуваннях територіальних громад слід розглядати як виконання державних або громадських обов’язків. При цьому на час виконання працівниками обов’язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку відповідно до частини першої статті 119 КЗпП.

Слід зазначити, що відповідно до статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 119 КЗпП.

Право працівника на заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому заробітну плату та гарантовані державою виплати, і виплатити їх.

Отже, за час збереження середнього заробітку згідно із статтею 119 КЗпП, роботодавець зобов’язаний оплачувати середню заробітну плату.

Також слід врахувати, що абзацом четвертим пункту 3 розділу І Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

Тобто, враховуючи те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, а також добровільної участі у добровольчих формуваннях територіальних громад зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток, то у разі хвороби або травми, яка настала або триває у працівника під час збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, у зазначених осіб в цей період не настає втрата працездатності, оскільки такі працівники не виконують свою роботу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що нормами КЗпП не передбачено втрату права працівника на отримання від роботодавця середньої заробітної плати передбаченої статтею 119 КЗпП, у випадку захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві такого працівника, тобто працівник за дні хвороби або травми, що співпали з періодом  збереження середнього заробітку згідно із статтею 119 КЗпП, повинен отримати середню заробітну плату. Так як у цей період у зазначеного працівника не відбувається факту втрати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні його хвороби або травми, які збігаються з календарними днями збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам частини першої статті 22 Закону № 1105.